"Бібліотекарі рекомендують..."

Бібліотекарі повернулися із відпустки і знов рекомендують що почитати. 

Тож вашій увазі продовження нашої рубрики "Бібліотекарі рекомендують..." Цього разу, щоб мене ніхто не звинуватив, що читаю лише фентезі - сучасна українська проза.

Марія Матіос. Щоденник страченої

Отримала я цю книгу по буккросингу “Книга в тренді” від Молодіжної секції УБА: https://vk.com/talkingbooks.

Щоб потрапити до моїх рук вона промандрувала із Києва до Львова, звідти у Польський Жешув, знову Львів та лише потім у Миколаїв.

То є історія бурхливої трагічної пристрасті. “Історія великої печалі” - слова героїні, що їх можна застосувати саме до твору.

Сюжетна лінія доволі проста, а здійснюється завдяки нестримному потоку свідомості. До такої форми швидко звикаєш та насолоджуєшся, і мовою, і думками героїні або автора.

Не читайте її, якщо для вас є важливим драйв. У книзі немає жодної дії, крім вбивства. Та це не робить її гіршою. Є в ній якась своя принадність та спокуса, що розпочавши читати не можеш вже зупинитися.

Дивує у цій книзі кінцівка. Бо вона кардинально резонує із усім, про що писалося. Автор повільно налаштовує читача на драму, а потім перегортає усе догори дригом і влаштовує “щасливийенд”.

Можливо, якщо б я все ще була наївною дівчиною у рожевих окулярах, я б навіть зраділа. Та заявляю як більш менш досвідчений читач - то є певне розчарування. Не мало там бути ніякого хеппі. Печаль так печаль до кінця, драма так драма в усьому, пристрасть так до смерті.

Готова обговорити це із тими, хто читав та не згоден із моєю думкою, або захоче прочитати та обговорити згодом.

Нагадую, що книга є вільною для обміну у рамках буккросингу “Книга в тренді”